- 23.03.2024
- 90 Переглядів
Щорічно після закінчення першого тижня Великого посту християни відзначають свято Торжество Православ'я, створене в пам'ять про той день, коли православна церква відвоювала право шанування ікон і назавжди покінчила з єрессю іконоборства. У 2024 році Торжество Православ'я відзначається 24 березня.
Історія свята така. Засноване на Святому Письмі вчення про шанування ікон, яке не підлягає змінам, зародилося разом із першими християнами. Воно було невід'ємною частиною служіння Богу аж до VIII століття, поки в Греції не почала свій розвиток єресь іконоборства. Ідея про те, що зображення святих відображають ідолопоклонництво, швидко розрослася і поширилася різними країнами і змусила Православну Церкву пережити небачені раніше гоніння. У храмах не було ікон, а істинно віруючі люди відвойовували право на створення зображень Ісуса Христа і Діви Марії та можливість молитися перед ними. Протягом більш ніж ста років християни переживали поневіряння, мощі святих та ікони вилучалися і піддавалися вогню. Люди під страхом смерті рятували предмети шанування, спійманих саджали в темниці або страчували.
Особливий вплив на ситуацію, що встановилася, мала громадянська війна, що розгорнулася у Візантії. Під час панування імператриці Ірини на Сьомому Вселенському соборі 787 року отцями Церкви було встановлено рішення про відновлення шанування ікон. Протистояння християн та іконоборців почало втрачати силу, але спалахи ворожості все ще відбувалися, не даючи конфлікту зійти нанівець. Ікони не повернулися на належні місця, і люди все ще були в страху.
Зміни виникли тільки після смерті імператора Феофіла 20 січня 842 року і приходу до влади його дружини, святої імператриці Феодори, яка була істинною християнкою і заперечувала іконоборчі погляди чоловіка ще за його життя. Перед смертю імператор Феофіл відмовився від своїх переконань. Вірян звільнили з ув'язнення і відновили на посадах 843 року, наприкінці першого тижня Великого посту, коли імператриця на особливій службі в Софійському соборі оголосила іконоборство єрессю і проголосила повернення іконошанування.
Також переказ свідчить, що свята імператриця Феодора під час свого виступу дякувала Богові за те, що він пробачив її чоловіка, який накоїв чимало лиха, поки боровся з невідступними вірянами і знищував священні зображення. Ім'я імператора Феофіла якийсь час значилося в чині анафемствування, але потім зникло. Після урочистої частини в соборі люди вийшли на вулицю, тримаючи в руках ікони. Вони йшли слідом за імператрицею, яка провела їх вулицями Константинополя. Після хресного ходу ікони були повернуті на місця в храмах і церквах, над воротами міст і дверима будинків.
Прихильникам іконоборства було зроблено пропозицію прийняти шанування ікон або залишити служіння Церкві. У перше свято Торжества Православ'я християни відзначали не перемогу над іконоборцями, а перемогу над єрессю, розколом і помилками. Перемога дала Церкві право нести людям істинну віру й очищення, наставляти людину на правильний шлях і діяти, дотримуючись здавна усталених приписів.
Відтоді щорічно відбувається богослужіння в пам'ять про знаменний день і святу імператрицю Феодору, яка зіграла особливу роль в історії свята Торжество Православ'я.
Водночас Патріархом Мефодієм був створений святковий чин Торжества Православ'я, який і донині служиться наприкінці першого тижня Великого посту. Це є не особливою посадою, а письмовим статутом, який має певне значення, пов'язане зі святом Торжества.
У посланні святої імператриці Феодори прозвучали слова про те, що кожен, хто не визнає лики святих, має бути проклятий, що послужило виникненню чину анафематствування. Він відлучає від церкви єретиків і ворогів і дарує вічну пам'ять захисникам православ'я. Звичай полягає у здійсненні урочистої процесії із зображеннями святих і читанні Синодника, що містить різноманітні вчення, які змінюють розуміння православної віри та їхнє анафемствування, а також імена патріархів та імператорів-прихильників православ'я.
Але хіба можуть священнослужителі проклинати? Слід врахувати, що з погляду Церкви анафема - це не прокляття, а лише відлучення від церкви людей, які можуть порушити єдність віри і несуть у собі загрозу ідеології. Тим самим віряни захищають себе від спокуси піти хибним шляхом, опинившись під впливом противника православ'я. Відлучені можуть завжди повернутися назад за допомогою чину покаяння.
Це свято потрібно відчути як дітям, так і дорослим, щоб відчути себе наближеними до спільної ідеї та втілити розуміння в молитву. Глибоко віруюча людина відчуває себе важливою частиною світобудови, а її душа перебуває в гармонії та спокої.